Дослідження розпаду 175Hf
А.П. Лашко1, Т.М. Лашко1, В.О. Мартинишин2
1 Інститут ядерних досліджень НАН України, Київ
2 Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Київ
175Hf (T1/2 = 70 днів) розпадається електроннім захватом на збуджені стани 175Lu. Повна енергія розпаду складає при цьому 686,8 ± 1,9 кеВ. Як материнське, так і дочірнє ядро належать до деформованих ядер (β2 @ 0,3). Частина рівнів 175Lu ідентифікована як одночастинкові і їм поставлені у відповідність певні значення квантових чисел Kp[NnZL], інші є членами ротаційних смуг. Це дає можливість класифікувати b-переходи не лише за правилами відбору по спіну, а й за правилами відбору по асимптотичним квантовим числам. Розрахувавши log-ft b-переходів, їх можна порівняти з відповідною систематикою.
Оскільки ймовірності b-переходів в залежності від їх типу відрізняються на кілька порядків, настільки ж відрізняються інтенсивності переходів між рівнями дочірнього ядра. Ця обставина значно ускладнює проведення подібних вимірів і потребує використання спектрометрів з високою роздільною здатністю.
Виміри g-спектрів проводили на g-спектрометрі, що складався з двох горизонтальних коаксіальних детекторів із надчистого германію (GEM-40195 та GMX-30190 з роздільною здатністю 1,73 і 1,89 кеВ на лінії g1332 60Co відповідно) та багатоканального буфера 919 SPECTRUM MASTER фірми ORTEC. Було виконано ретельне градуювання детекторів по ефективності реєстрації за допомогою еталонних спектрометричних джерел g-випромінювання 60Co, 133Ba, 137Cs, 152Eu, 228Th та 241Am в діапазоні енергій від 26 до 1620 кеВ. Форма кривої ефективності реєстрації добре описується функцією Кемпбела, похибка градуювання для обох детекторів не перевищує 2% в усьому діапазоні енергій. Застосування різних типів детекторів дозволило значно покращити точність визначення відносних інтенсивностей g-променів.
Спектри електронів
внутрішньої конверсії на K- та L-оболонках 175Lu вивчали за допомогою
магнітного β-спектрометра типу 
з залізним ярмом і радіусом
рівноважної орбіти 50 см. Знімали залежність швидкості лічби імпульсів
(електронів) від прикладеної напруги між джерелом випромінювання та камерою
спектрометра. При цьому магнітне поле залишалося постійним і стабілізувалося в
трьох точках вздовж радіуса методом ядерного магнітного резонансу. Система
стабілізації забезпечувала стабільність поля спектрометра на рівні 10-5
протягом доби. Висока напруга, яка подається на джерело випромінювання, також
стабілізувалася з відносною точністю 5×10-5.
Роздільна здатність спектрометра складає 0,03% по імпульсу при тілесному куті
0,07% від 4π. Характеристики спектрометра дозволяють виміряти відносні
інтенсивності конверсійних ліній з точністю до 1%.
Отримані експериментальні дані дали змогу визначити інтенсивності гілок розпаду 175Hf та розрахувати, виходячи з цих значень, log-ft b-переходів. Результати не протирічать величинам log-ft b-переходів подібного типу для цієї області ядер. Слід зауважити, що обмеження на log-ft b-переходів на рівні 9/2- 396,3 кеВ та 9/2+ 546,6 кеВ 175Lu отримані вперше.
