ВПЛИВ КОНТРЗАХОДІВ НА БІОЛОГІЧНУ ДОСТУПНІСТЬ ¹³⁷Сs У ТОРФ’ЯНО-БОЛОТНИХ ГРУНТАХ

 

І.М. Малоштан; С.В. Поліщук

 

Український НДІ сільськогосподарської радіології Національного університету біоресурсів і природокористування України (УкрНДІСГР НУБіП України), Київ

 

Відомо, що на теперішній час основна частка дози опромінення (до 95%) мешканців населених пунктів північно-західного Полісся України формується за рахунок місцевих продуктів харчування. Даний регіон є критичним з точки зору забруднення сільськогосподарської продукції тому, що ґрунтово-кліматичні умови сприятливі для максимальної біологічної доступності ¹³⁷Cs (домінування в ґрунтовому покриві перезволожених торф’яно-болотних та дерново-підзолистих ґрунтів легкого механічного складу, які бідні на елементи мінерального живлення).

В господарствах, у яких для виробництва овочів та картоплі, випасу тварин та заготівлі грубих кормів використовуються угіддя на кислих торф’яно-болотних ґрунтах, до цього часу виробляється та споживається населенням сільськогосподарська продукція, що не відповідає ДР-2006.

Тому до цього часу в особистих підсобних господарствах даного регіону актуальною проблемою залишається подальша мінімізація вмісту радіонуклідів в сільськогосподарській продукції, що тут виробляється, оскільки протирадіаційні контрзаходи, рекомендовані та проведені в громадському секторі, в приватному виконуються обмежено.

З метою апробації контрзаходів по зменшенню мобільності ¹³⁷Cs на торф’яно-болотних ґрунтах було здійснено закладку ряду дослідів у вегетаційних сосудах. Схема досліду складалась з 4 варіантів у 3 кратній повторності. В якості контрзаходів було використано привнесення у субстрат (торф) піску у дозі 200 т/га, фероцину (залізо-гексаціаноферату - Fe₄[Fe(CN)₆]₃) у дозі 0.2 т/га та фероцин-бентонітового сорбенту у дозі 100 т/га. У якості модельної рослини у досліді використано ситник гострий (Juncus acutus (L). Радіологічна ефективність апробованих контрзаходів розраховувалась для різних часових інтервалів після закладки дослідів.

Отримані дані дозволяють стверджувати, що кратність зменшення вмісту ¹³⁷Cs в рослинах відносно контролю з часом (радіологічна ефективність) має позитивну динаміку: для піскування (від 1,21 до 1,65); для внесення фероцину (від 1,20 до 2,33) і фероцин-бентонітового сорбенту (від 200 до 750).

Найвищу ефективність у дослідах мав варіант з використанням фероцин-бентонітового сорбенту, в якому максимальна кратність зниження вмісту ¹³⁷Cs досягала 748, що є передумовою для його широкого впровадження у використання.

Згідно отриманих даних радіологічна ефективність апробованих контрзаходів має прийнятні значення, а використання їх на забрудненій радіонуклідами території Українського Полісся з поширенням критичних торф’яно-болотних ґрунтів надасть можливість покращити радіоекологічну ситуацію, а також унеможливить споживання та виробництво сільськогосподарської продукції, яка не відповідає діючим в країні гігієнічним нормативам по вмісту радіонуклідів.