ДО ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ЗЛОЯКІСНИХ ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У МЕШКАНЦІВ ЗАБРУДНЕНИХ РАДІОНУКЛІДАМИ

ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ

 

Н.К. Родіонова, С.В. Коваль, ,  Т.С. Іванівська, Н.І. Українська,

Л.Ю. Полудненко, Л.М. Скляренко, Д.Ф. Глузман

 

Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України

 

Багаторічні клінічні та експериментальні дослідження віддалених наслідків дії іонізувальної радіації свідчать про її значущість у формуванні онкологічної патології, у тому числі і онкогематологічних захворювань. Беззаперечними є докази впливу радіації на виникнення гострих мієлоїдних лейкемій, хронічного мієлолейкозу, множинної мієломи, в той же час питання про роль опромінення в формуванні злоякісних лімфопроліферативних захворювань (ЛПЗ) до теперішнього часу не має однозначного відповіді. Достовірних даних про збільшення кількості випадків хронічного лімфолейкозу та лімфом серед дорослого населення, яке мешкає на територіях з різним рівнем радіонуклідного забруднення після аварії на ЧАЕС, не отримано. Деякі ефекти дії малих доз радіації  (розвиток імунодефіциту, хронічна антигенна стимуляція, порушення окисного метаболізму) можуть сприяти підвищенню ризику виникнення ЛПЗ. Виділення окремих нозологічних форм лімфоїдних лейкемій та лімфом є вкрай важливим з точки зору визначення етіопатогенетичних механізмів розвитку ЛПЗ для можливого прогнозування та призначення адекватних методів лікування.

На основі результатів власних досліджень, що були отримані в відділі імуноцитохімії та онкогематологіі Інституту в 2011-2012 рр., та даних Канцер-реєстру України проведений  аналіз розвитку окремих форм неходжкінських злоякісних лімфом (НЗЛ) та хронічного  лімфолейкозу (ХЛЛ) у населення України з урахуванням накопиченої за 25 років після аварії на ЧАЕС дози опромінення. Дозовий супровід проведено на основі популяційно-зважених доз  (ПЗД) сумарного опромінення усього тіла жителів різних областей України (Національна  доповідь України, 2011р.). Діагностику ЛПЗ проведено на основі цитохімічних методів та імунофенотипування згідно із сучасними вимогами міжнародної класифікації ВОЗ (2008р.).           Щорічно в нашому відділі проводиться обстеження біля 2500 пацієнтів з онкогематологічними захворюваннями, в тому числі 50% хворих на ЛПЗ. Для оцінки розвитку окремих форм ЛПЗ за умов дії малих доз іонізувальної радіації, було проведено розподіл хворих України за територіальною ознакою на тих, що проживали на найбільш постраждалих  територіях (Житомирська, Київська, Чернігівська, Рівненська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Вінницька, Сумська, Волинська, Івано-Франківська, Тернопільська - РЗ), та умовно «чистих» (УЧ).

Не відмічено прямої кореляційної залежності показників захворюваності на НЗЛ та ХЛЛ від ПЗД у жителів РЗ і УЧ регіонів України. При аналізі даних в РЗ областях встановлено більш високі показники захворюваності та відсоток випадків ЛПЗ в структурі  онкогематологічних захворювань в регіонах з меншими ПЗД. Слід також підкреслити, що у випадках ХЛЛ більш значущим виявляється порівняння захворюваності на ХЛЛ з ПЗД, отриманою в 1986 році. Відмічено підвищену кількість змішаноклітинних (клінічно та прогностично гірших) варіантів В-ХЛЛ у чоловіків та жінок саме із РЗ територій. Встановлено тенденцію до значного “омолодження” ХЛЛ по всій території України, з переважною більшістю випадків в УЧ областях. Відмічено високу частоту випадків лімфом маргінальної зони в післяаварійний період у всіх регіонах України, що перевищує міжнародні дані. Це може бути пов'язаним з особливостями розташування клітин-мішеней даного виду НЗЛ в органах і тканинах, де можливий  беспосередній контакт з радіонуклідами.